Напрями і форми роботи класного керівника

 

Діяльність справжнього класного керівника сповнена педагогічною творчістю  і не обмежуються певними рамками. Форми роботи можуть бути різними – індивідуальною, груповою, фронтальною. Вибір конкретної форми зумовлюється різними чинниками: завданням виховання, рівнем розвитку первинного колективу, індивідуальними особливостями школярів, об’єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.

 

За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особистість школярів форми роботиподіляють на:

Øсловесні (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі та ін.);

Øпрактичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси тощо);

Øнаочні (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.);

 

Усі вони взаємозв’язані, доповнюють і збагачують один одного, Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні, практичні, наочні форми. Наприклад, колективні творчі справи (КТС).

 

 

 

 

Робота класного керівника з вивчення учнів

 

Основним обов’язком класного керівника є вивчення учнів і координація на цій основі роботи вчителів, які працюють в цьому класі. Процес вивчення учнів має відбуватися з дотриманням певних правил:

Øвивчення потрібно спрямовувати на виявлення особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку конкретного вихованця;

Øдослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання ;

Øвиявляти потрібно не лише наявний рівень розвитку конкретної особистості, але й прогнозувати його з урахуванням “зони найближчого розвитку”;

Øвивчення особистості школярів та їх колективів потрібно спрямовувати на вирішення конкретних педагогічних завдань;

Øвихователь у процесі вивчення учнів має бути сповнений педагогічного оптимізму щодо їх розвитку і соціально-психологічного зростання;

Øвивчення учнів має охоплювати всі аспекти їх фізичного, психологічного і соціального розвитку;

Øзастосування методів і методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей;

Øдослідження соціально-педагогічного розвитку слід здійснювати в природних умовах навчально-виховного процесу;

Øдослідженням повинні бути охоплені всі учні, таке вивчення має стати систематичним;

Øвивчення учнів поєднують з виховним впливом на них;

Øвивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не негативних рисах характеру та поведінки.

 

Методи вивчення учнів та учнівських колективів

поділяються залежно від:

а) характеру участі школярів у них : пасивні(спостереження, кількісний і якісний аналіз результатів діяльності) та активні (анкетування, тестування, соціометричні вимірювання, проективні);

б) часу проведення: одномоментні(анкетування, тестування та ін.) та тривалі (цілеспрямоване спостереження, біографічний метод тощо);

в) місця проведення: шкільні(класні та позакласні) й лабораторні;

г) їх сутності : неексперементальні (спостереження, анкетування, бесіди, аналіз продуктів діяльності), діагностичні(тести, ранжування), експерементальні(природні експерименти, лабораторні експерименти) та формуючи методи..

 

У практичній діяльності вивчення учнів здійснюють за орієнтовними програмами.

Програма вивчення і структура характеристики учнів

 

1.       Демографічні відомості:прізвище, ім’я та по батькові ; день, місяць, рік народження; прізвище, ім’я та по батькові матері та батька, їх професія, місце роботи, займана посада, домашня адреса, телефон.

2.       Умови розвитку і виховання в сім’ї : склад сім’ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.

3.       Рівень фізичного розвитку:стан здоров’я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.

4.       Моральні якості:загальний рівень морального розвитку; знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, співвідношення їх із загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями; соціально-моральний статус у колективі; рівень і особливості спілкування з молодшими дітьми, ровесниками і старшими; рівень сформованості почуттів патріотизму та національної гідності; рівень правової й екологічної культури, здатність до самооцінки; особливості вияву дисциплінованості, відповідальності, совісті, соціальної зрілості й активності, милосердя й гуманізму.

5.       Розумовий розвиток:загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенціальні розумові можливості, інтереси, схильності; ставлення до навчальної діяльності; успішність, відповідальність її розумовим можливостям.

6.       Трудове виховання: ставлення до праці, її різних видів, мотиви трудової діяльності; наявність умінь і навичок в різних видах праці; соціальні інтереси щодо праці; загальна культура різних видів праці? Соціальні інтереси щодо праці (фізичної, розумової); інтереси і схильності до певних видів професійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтації.

7.       Естетична вихованість:сформованість естетичних почуттів та вмінь, інтереси та схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності.

8.       Психічний розвиток:потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості характеру; здібності; темперамент.

9.       Особливості впливу біологічного і соціального чинників на розвиток особистості учня . Особливі випадки впливу на вихованця,  його наслідки.

10.  Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості особистості з погляду на всебічний гармонійний її розвиток; недоліки і складнощі у соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини і засоби подолання; рекомендації щодо індивідуального підходу і виховних заходів впливу.

 

Напрями і форми роботи класного керівник
Microsoft Word документ 19.6 KB